Tonya Matvienko Жива вода

І знову мої крила злетіли в гору, а я Ходила, ніби зв'язана темна тінь без лиця Перейшла межу людських заборон І ти мене сховав за білий вельон, білий вельон То жива вода сцілила душу Любити знов тебе навчитись мушу Любити як життя й забути розчарування То жива вода сцілила душу Любити знов тебе навчитись мушу Любити як життя й забути розчарування І знову мої крила злетіли вгору, а я Торкнулася безодні, пірнала вглиб навмання Там, у темноті, солодкий полон Там, де місяць п'є з калинових грон, калинових грон То жива вода сцілила душу Любити знов тебе навчитись мушу Любити як життя й забути розчарування То жива вода сцілила душу Любити знов тебе навчитись мушу Любити як життя й забути розчарування Перейшла межу людських заборон І ти мене сховав за білий вельон, білий вельон То жива вода сцілила душу Любити знов тебе навчитись мушу Любити як життя й забути розчарування То жива вода сцілила душу Любити знов тебе навчитись мушу Любити як життя й забути розчарування