Tonya Matvienko Кульбаби

Ми знову все на потім, на потім, на потім, потім І поруч пройшов потяг, а в ньому не ми Сховати пустоту не допоможе нам одяг А може, ми забули, як то – бути людьми, тож Цілуй мене і ваби, падай зі мною в кульбаби Цілого життя нам мало, було би два – віддала би Цілуй мене і ваби, падай зі мною в кульбаби Цілого життя нам мало, було би два – віддала би тобі Тікаєм від буденності, кожен в свої берлоги А почуття провини ми топимо у вині І де наші відверті, щирі діалоги Що нагадають нам, як то – бути людьми? А я біля себе Посаджу тебе Дивитимемось в небо Поки не впаде А ти давай Цілуй мене і ваби, падай зі мною в кульбаби Цілого життя нам мало, було би два – віддала би Цілуй мене і ваби, падай зі мною в кульбаби Цілого життя нам мало, було би два – віддала би Цілуй мене і ваби, падай зі мною в кульбаби Цілого життя нам мало, було би два – віддала би Цілуй мене і ваби, падай зі мною в кульбаби Цілого життя нам мало, було би два – віддала би тобі