Artem Pivovarov Мій Рай

Чого свої очі, чого свої милі Вмиваєш гіркими слізьми? Слізьми Хіба ж ти не знаєш Що люди, як хвилі Байдужі, холодні, німії Німії Кепкують над краєм Твоїм сиротливим Ти крушишся серцем сама Сама Хіба ж ти не знаєш Що в світі кривдивім Ні ради, ні правди нема! Нема! Якщо мене вірно, зозуле, кохаєш То ти на людей не вважай! Не вважай! Хіба ж ти не бачиш Хіба ж ти не знаєш Що ти – моє щастя, мій рай!