Жадан і собаки, Христина Соловій Серце

Світ давно не змінюється, правда твоя Ти бачиш нині те, що бачу і я Я чую нині те, що ти шепотів Торкатися життя, немов жіночих животів Не треба, моє сонце, печалі й каяття І навіть як зупиниться моє серцебиття – нічого не зміниться, нічого не мине: у тебе є два серця – віддай мені одне А ось вам історія про двох диваків про ніжність і довіру, про безсилля кулаків про жорстокість юрби, про свободу і закон про те, що любов не знає жодних перепон Ця жінка, що не знала ні тривоги, ні вини Цілий світ працював, щоби зустрілися вони Невідомо хто шукав і невідомо кого Вона випила снодійне і побачила його Світ давно не змінюється, правда твоя Ти бачиш нині те, що бачу і я Я чую нині те, що ти шепотів Торкатися життя, немов жіночих животів Не треба, моє сонце, печалі й каяття І навіть як зупиниться моє серцебиття – нічого не зміниться, нічого не мине: у тебе є два серця – віддай мені одне Світ давно не змінюється, правда твоя Ти бачиш нині те, що бачу і я Я чую нині те, що ти шепотів Торкатися життя, немов жіночих животів Не треба, моє сонце, печалі й каяття І навіть як зупиниться моє серцебиття – нічого не зміниться, нічого не мине: у тебе є два серця – віддай мені одне Любий мій, за нами плачуть ліси а я їх голоси заплету до коси і всі ті, хто за нами прийшов на цю апокаліпсу, на фаєр-шоу І хай вони далі полюють на нас Але небо складається з довгих терас і світло поміж пітьми і є серце б‘ється, доки разом ми Світ давно не змінюється, ніжна моя Ти бачиш нині те, що бачу і я Ти чуєш нині те, що я шепотів Торкатися життя, немов жіночих животів Не треба, моє сонце, печалі й каяття І навіть як зупиниться моє серцебиття – нічого не зміниться й нічого не мине: у тебе є два серця – віддай мені одне Світ давно не змінюється, правда твоя Ти бачиш нині те, що бачу і я Я чую нині те, що ти шепотів Торкатися життя, немов жіночих животів Не треба, моє сонце, печалі й каяття І навіть як зупиниться моє серцебиття – нічого не зміниться, нічого не мине: у тебе є два серця – віддай мені одне