Victoria Niro Зоре моя вечірняя

Зоре моя вечірняя Зійди над горою Поговорим тихесенько В неволі з тобою Розкажи, як за горою Сонечко сідає Як у Дніпра веселочка Воду позичає Як широка сокорина Віти розпустила А над самою водою Верба похилилась Аж по воді розіслала Зеленії віти А на вітах гойдаються Нехрещені діти Там, де мій, дім моя земля Нам ніби місця вже нема Я це не прийму, це брехня! Віра це моя броня! Як у полі на могилі Вовкулак ночує А сич в лісі та на стрісі Недолю віщує Як сон-трава при долині Вночі розцвітає А про людей... Та нехай їм Я їх, добрих, знаю Добре знаю. Зоре моя! Мій друже єдиний! І хто знає, що діється В рідній Україні? В рідній Україні! Та ми будем вільні Тільки в Україні! Там, де мій, дім моя земля Нам ніби місця вже нема Я це не прийму, це брехня! Віра це моя броня! Там, де мій, дім моя земля Нам ніби місця вже нема Я це не прийму, це брехня! Віра це моя броня!