MONATIK Люди… Камені…

О, Боже, як хотів би я побачити світ Де люди вільні, як теплий вітер Який шепоче танцюючим квітам А вони дарують зимою літо О, Боже, як хотів би я побачити світ Де не просто дають обіцянки Ми обіймаємось до самого ранку Зустрічаючи сонце Але люди, як камені Чекають на щастя Заростаючи травами Є люди як гавані Чекають на ті кораблі Які не вийшли в плавання Але все буває, може і прийдуть Вірю, прийде час і ми побачимо світ Де розуміють усі наші мрії Ми перетворюємо їх в надії Лиш побачивши твої очі Вірю, прийде час і ми побачимо світ Де по-справжньому можна літати Не озираючись на вчорашнє За це можливо віддати усе Але люди, як камені Чекають на щастя Заростаючи травами Є люди як гавані Чекають на ті кораблі Які не вийшли в плавання Але все буває, може і прийдуть Все буває Люди, як камені Кам'яні стіни навколо нас І доводиться рвати у спини Щоб подолати й побачити (світло) Треба докладати чимало сил і я Докладаю усіх зусиль Якими тільки можна пережити (біль) Перемолоти (біль) Передивитись (нас) Переганяти (нас) Не перебирати фрази Перетікати в нову фазу Вірю, прийде час і ми побачимо світ Вірю, прийде час і ми побачимо світ Вірю, прийде час і ми побачимо світ Вірю, прийде час і ми побачимо світ Вірю, прийде час і ми побачимо світ Де люди вільні, як теплий вітер Який шепоче танцюючим квітам А вони дарують щастя нам