Океан Ельзи Квіти мінних зон

Поверталися додому Як надовго – невідомо Ще залишилась невзята висота Поверталися додому Розійшлися по одному А тебе не відпускає пустота Вона рве твої думки Бо на відстані руки Тремтять сльози і бетон Цвітуть квіти мінних зон! Дихає війна Мамо, це не сон Не кажи мені: "Я знаю" Мамо, ти не уявляєш Як удав, не відпускає пустота Поки спокою не має Кожен метр твого краю І невзята кожна твоя висота Вона рве твої думки Бо на відстані руки Тремтять сльози і бетон Цвітуть квіти мінних зон! Дихає війна Мамо, це не сон По дорозі й до вокзалу Тебе дівчина чекала І в обіймах рятувала сірий день Як надовго – невідомо І чи повернешся додому Чи залишишся у пам'яті лишень? Вона рве твої думки! Вона – пам'ять навпаки! Вона – сльози і бетон! Вона – квіти мінних зон! Дихає війна Ні, мамо, це не сон