MONATIK, KOLA 127

Ось моя весна Весною від сну, як завжди, пливу Пливу до тебе За вітром теплим Бо тепло там, де ми Усе те, про що вони Думки до неба Усе, що треба Уууууу бо я вже знаю З нею Здається, знаю цей скажений світ Зможу розтопити лід (Літа летять) Та я ніколи не відмовлюсь від Це ж навіть більше, ніж любов Та сама прозора любов Та сама чиста любов Ті самі чисті почуття Більше, ніж любов Який там 220 струм? У 127 разів мінімум Більше, ніж любов У 127 разів мінімум Вони думали, що ми впали А ми глибше впали в любов Із темряви знову Запалимо Забули минуле Підемо по-новому Ай! Дай мені паливо Ти Ти Ти ж моє паливо Поплавала Знову поплавала Давай Вшиваємося звідси Знову в цей скажений світ Там треба розтопити лід Там я ніколи не відмовлюсь від Це ж навіть більше, ніж любов Та сама прозора любов Та сама чиста любов Ті самі чисті почуття Більше, ніж любов Який там 220 струм? У 127 разів мінімум Більше, ніж любов У 127 разів мінімум У 127 разів мінімум Це ж навіть більше, ніж Будь-що на землі Палкіше, ніж сонячні вогні Глибше всіх океанів Це ж навіть більше, ніж Зорі навесні Гучніше, ніж всі мої пісні Більше, ніж всесвіт У 127 разів мінімум