Анна Трінчер Півонії

(Аа, є) (Давай) (Давай) Я той спогад, що не забудеться Я той шрам, що не загоїться Я, як тінь – її не торкнутися Не забудеш ніколи риси мого лиця Я той спогад, що не забудеться Я та мрія, що не може здійснитися Я, як фільм, що в голові крутиться Я та ціль, за яку треба битися І ми знов в агонії На підлозі півонії Віддалися бажанню І зливаємось в симфонію Знов в агонії На підлозі півонії Віддалися бажанню І зливаємось в симфонію (Давай) (Давай) (Давай) (Давай) (Давай) (Ммммммм) (Давай) (Ммммммм) (Давай) (Давай) (Давай) (Давай) (Ммммммм) (Давай) (Давай) (Ммммммм) Я той секрет, що від тебе приховують Я ті очі, що в себе закохують Я та загадка, що зводить з розуму Я той вибір, що змінює твоє життя Я той секрет, що від тебе приховують Той урок, який точно засвоюють Я та думка, що не дає спокою Я та сама ніч, що тебе не відпуска Аа-аа І ми знов в агонії На підлозі півонії Віддалися бажанню І зливаємось в симфонію Знов в агонії На підлозі півонії Віддалися бажанню І зливаємось в симфонію (Давай) (Давай) (Давай) (Давай) (Давай) (Давай) (Давай) (Давай) (Давай) (Давай) (Давай) (Давай) (Давай) (Гррррр)