alyona alyona Маріуполь

Я з потягу через перони Пішки пройдуся до моря А в парках шумітимуть крони А з Храму Петра гучно дзвонять Там діти козацького роду Там сповнений вірою погляд Місто моє, Маріуполь Ти чуєш, я поряд Я з потягу через перони Пішки пройдуся до моря А в парках шумітимуть крони А з Храму Петра гучно дзвонять Там діти козацького роду Там сповнений вірою погляд Місто моє, Маріуполь Ти чуєш, я поряд Яку довжину має лінія фронту, ота, що на лівій руці? Ми років так 8 тому святкували кінець. А що ж тепер маєм в кінці? На кожнім прилавку є воля, надія і віра. Товари оті, що без цін Все інше змішалося з часом, який зупинився. Благаю щоденно, не стій Колись ми казали: Азов – це не екологічно, сіро і брудно Тепер на собі символ мужності й сили з Азову по світу носитимуть люди І присмак солоного моря на своїх устах пригадує тут навіть птах І всі виступи крайні, але не останні, згадають усі, кого об'єднав ДАХ Зустрінемось скоро на фесті: На кожному з них особисто У стін Драм театру є хрест. І В людей Маріуполя – місто І хай не буває чудес тут Зневіриться хтось ненавмисно Та промінь яскравий з небес Каже: це – українське місто Я з потягу через перони Пішки пройдуся до моря А в парках шумітимуть крони А з Храму Петра гучно дзвонять Там діти козацького роду Там сповнений вірою погляд Місто моє, Маріуполь Ти чуєш, я поряд Я з потягу через перони Пішки пройдуся до моря А в парках шумітимуть крони А з Храму Петра гучно дзвонять Там діти козацького роду Там сповнений вірою погляд Місто моє, Маріуполь Ти чуєш, я поряд Спитаю в рандомного я рибака: "Чому наша доля така?" А він посміхнеться і скаже мені: "Та й таке", простягне тараньки букет І я попрямую до Вежі так, ніби турист, хоча там бувала не раз Згадаю дитинства свого халабуду, бо зовсім інакша вона у цей час Далі Порт. Там люди з робіт без турбот: Чи додому кавун, чи то квіти і торт Потім постріли в спину, і збоку, й в упор Окупація міста і незламний полк Потім відстань і відстані, й крики і смерть. Далі вибухи, пожежі й морок Маріуполь – це Україна. Ми повернемось скоро Я з потягу через перони Пішки пройдуся до моря А в парках шумітимуть крони А з Храму Петра гучно дзвонять Там діти козацького роду Там сповнений вірою погляд Місто моє, Маріуполь Ти чуєш, я поряд Я з потягу через перони Пішки пройдуся до моря А в парках шумітимуть крони А з Храму Петра гучно дзвонять Там діти козацького роду Там сповнений вірою погляд Місто моє, Маріуполь Ти чуєш, я поряд