Виталий Козловский Пробач

Запитай мене, чому у грудях моїх Так гірко плаче душа й болить Алкоголем я омиваю її Та вона все кричить! Я так хочу до тебе, мила Сподіваюсь мене простила Бо навіщо страждати За грати ховати свою любов? Кохана, – пробач! Кохана, – пробач! Я прошу: вертайся до мене, без тебе порожня квартира Кохана, – пробач! Кохана, – пробач! Я буду любити тебе; до останього подиху, мила! Запитай мене, чому у грудях моїх Так гірко плаче душа й болить Відпускати я так не хочу тебе Побудь зі мною ще мить Я так хочу до тебе, мила Сподіваюсь мене простила Бо навіщо страждати За грати ховати свою любов? Кохана, – пробач! Кохана, – пробач! Я прошу: вертайся до мене, без тебе порожня квартира Кохана, – пробач! Кохана, – пробач! Я буду любити тебе; до останього подиху, мила! До останього подиху, мила Кохана, – пробач! Кохана, – пробач! Я прошу: вертайся до мене, без тебе порожня квартира Кохана, – пробач! Кохана, – пробач! Я буду любити тебе; до останього подиху, мила! До останього подиху, мила