Валентин Стрыкало Так гріє

Так гріє. Кохана, я вже не хворію Тож завтра я зможу піти Подалі. Зустрінемося на вокзалі І поїдем туди Де ти намалюєш квіти навколо слідів від куль на стіні Послухай, я хочу ділити з тобою кожну хвилину в житті Про те, що я завжди чув твій голос Ти не дізнаєшся ніколи Гаразд, тікай А я шукатиму нову! Весь час нехай не гріє Я переживу! Так темно. Послухай, хіба я даремно Підпилював грати весь рік? Крізь вікна я піду непомітно Не відчуваючи ніг Та ти не пробачиш Богові жорстокість його дітей І поїзд поїде без нас, тож я не маю інших ідей Окрім як чекати, і я сам не свій від болю Ти не дізнаєшся ніколи Гаразд, тікай А я шукатиму нову! Весь час нехай не гріє Я переживу! Гаразд, тікай А я шукатиму нову! Весь час нехай не гріє Я переживу!