SWOIIA, ALEKSEEV Обнуляю

Почуття до тебе – це те, що не пояснити Це відчуття розквітає, ніби квіти Десь глибоко у серці, потім – у душі І я, напевно, давно на межі Щоб сказати, що маю, що я кохаю Без зайвих думок І кожен погляд твій, котрий на собі зустрічаю Це як повітря ковток Я обнуляю все, що було колись З тобою наяву всі сни збулись У мегаполісі, де мільйони людей Ми змогли знайти саме ті погляди Таких рідних очей Ніби не діти, чудес не буває… (але) Тоді що це в повітрі літає? Що ніби зупиняє час Тільки навколо нас? Я тебе обіймаю так, ніби востаннє До хрусту кісток І кожен погляд твій , котрий на собі зустрічаю Це як повітря ковток Раз – погляд, два – закохались Три – хочеться бути поряд І якби не намагались контролювати себе На рахунок 4 ми обнулили все