Наталья Могилевская Під ковдрою

Ой, закохані з головой Неслухняною і хмільной Для нього вона – ранкова зоря В лабіринті міста Той, тільки він, тільки саме той безсумнівно її герой Поцілунки його вона носить давно, як своє намисто Порахуємо усі закарлючки, що вона на ньому малювала ручкою Сховалася під ковдрою колючою Двоє люблячих сердець Під ковдрою колючою ховається любов А люди балакучі, як ліфти новобудов І пальці заплітаються у вузлики І серце застібається на ґудзики Під ковдрою колючою ховається любов А люди балакучі, як ліфти новобудов І пальці заплітаються у вузлики І серце застібається на ґудзики Один, два, три, чотири, п'ять, шість, сім разів Він заради неї подолав дві тисячі світів А вона завжди чекала, бо душа його впізнала Порахуємо усі закарлючки, що вона на ньому малювала ручкою Сховалася під ковдрою колючою Двоє люблячих сердець Під ковдрою колючою ховається любов А люди балакучі, як ліфти новобудов І пальці заплітаються у вузлики І серце застібається на ґудзики Під ковдрою колючою ховається любов А люди балакучі, як ліфти новобудов І пальці заплітаються у вузлики І серце застібається на ґудзики