MONATIK І Навіть, Якщо В Мене Залишився Лише День…
І навіть якщо в мене залишився лише день Знай, що попереду усе життя в таких, як я Назад вже вороття немає Будинок рідний враз перетворився на намет І вони не забудуть тих очей Що закривалися від рук твоїх із злим татуюванням Z Сама не раз згадаєш Йди геть! Бо ти вже не така страшна Сьогодні вперше за ті дні, що нам здаються довгими роками, посміхаюсь І посмішку мою запам'ятай Згадуй навіки, уві сні і наяву Доки повільно у глибоких водах від самотності зникаєш А я стою Дивлюсь на тебе і дивуюся Це ж треба низько впасти так Що діти твоїх птиць-убивць малюють Я бачив, бачила і ти Я вибачаюсь, якщо раптом і драматизую Але вуста твої не чесні, честно кажучи вже не працюють Я впевнений, що ти тепер драматизуєш Прийшла пора тобі піти Йди геть! Поглянь, що в мене ти забрала Що ти наробила Ти розвалила міста в мені, мости в мені Людей в мені вбила А я стою І мрії створюю ще дужче І дуже чітко уявляю, як на моїй землі все зажило Як обіймаються від щастя рідні душі Я чую, як вони сміються Як забувають все, що їх бентежило Я бачу діти бігають у парку І пролунала не сирена, а шкільний дзвінок Діти усі сіли за парту Мистецтва розпочався в них урок Я бачу люди ходять у кіно і на концерти Співають в унісон, разом, відверто Так шрами на душі і тілі заважають їм Глибокі, ті, що ти лишила Але вони танцюють і стрибають вище, що є сили Біль зникає Знаєш Я бачу мати обіймає свого сина Я бачу як вогонь вже загасили у містах Я відчуваю, як зникають біль, страждання, сльози і народжується сила Я відчуваю, як зникає страх Я бачу люди повертаються з чужих земель На землі, котрі так любили з самого дитинства Я чую в небесах літають літаки Їх не бояться, бо вони летять із миром до землі Землі, на котрій сяє мир, добро, взаєморозуміння і єдинство Я чую, як птахи співають Бачу, як виходить сонце з горизонту Я бачу прокидаються міста і всі по своїм справам розбігаються Діляться планами вуста Всі на улюбленій роботі Я чітко чую друзі гучно обговорюють свій день у пабі Не на фронті Я чую свіжий і такий смішний стенд-ап І люди сльози витирають вже від сміху Безтурботно Я бачу, як зникають танки З'являються набридливі з автомобілів пробки Думки несуться у танок І перетворюються мрії про майбутнє в замальовки Я чую літо нам свої вірші, красиві теплі знову пише А суперечок тих, які були раніше, я не чую Навколо лише справжня, гучна, улюблена до болю у душі місцева тиша Мені не вистачить години описати все, у що я вірю. Дня тим паче Ми жили добре. Жити будемо ще краще Я щиро вірю, що я це побачу Та навіть, якщо в мене залишився лише день Знай, що попереду усе життя в таких, як я Як думаєш, вони тобі таке пробачать?