Антитіла Ім’я не моє

Така звичайна, давно не нова історія Без риторичних питань і романтичних метафор Столик на двох у ресторані, лиш ти і я Ми святкували два роки і шумів вентилятор Ти вийшла перепаркувати свій Мерседес Лишила мобільний на столі, а там смс на весь екран "Зая, прошлой ночью було так ярко с тобою..." I в автора ім'я не моє Iм'я не моє Iм'я не моє Iм'я не моє І я не став розвивати всім відомий сценарій Просто випив лате і пішов по-англійськи Їхав двісті під віскі, слухав радіосюжет про невдаху Що у Вегасі – лиш за одну нiч полиняв на сімсот мiлiнiонiв I з такого розкладу просто з'їхав з петель головою I я подумав: як добре, що у цього героя – ім'я не моє Iм'я не моє Iм'я не моє Iм'я не моє Iм'я не моє Iм'я не моє Iм'я не моє Iм'я не моє А потім, вона подзвонила, плакала, казала Що побачила смс i що не знає звідки воно взялося I взагалі, що це я його написав ще рік тому І що зараз в усьому винен телефон, якийсь глюк Я мовчав, мовчав. Потім не витримав і кажу "Слухай, мила моя! Досить вигадувати казки Не може телефон так глючити Не может телефон отак взяти і видати старе смс Та ще й під чужим іменем просто на екран – не може! I кинув трубку А потім згадую... Так у неї ж андроїд... Андроїд – може Iм'я не моє Iм'я не моє Iм'я не моє Iм'я не моє Iм'я не моє Iм'я не моє Iм'я не моє Iм'я не моє